Привіт, мамо, сьогодні тобі пишу, тому що я хотів розказати про наші свята в Україні. Ми з Катею святкували Новий рік разом з її батьками, а тоді на Різдво, Христина нас запросила в гості до неї та своїх батьків. Ми провели час дуже весело і їли так багато їжі, здається мені, що я більше не буду голодним до літа! 😂
Новий рік
Ми приїхали в Київ тільки вранці 31 грудня, тобто вже не було багато часу до Нового року! Тато Каті нас забрав з автостанції і коли ми увійшли в квартиру, мама Валя вже чекала на нас. Вітання, як завжди, було щирим і веселим, бо нам, на жаль, дуже довгий час не було можна зустрічатися з ними.
Тоді, Катя і я трохи гуляли по парках біля дому, погода була гарною і сонячною, але вітер дув сильно і холодно. На щастя, в мене були тепла шапка і шарф, тому я не застудився!
Коли ми повернулися додому, на вулиці вже було темно, і в квартирі чекав на нас такий повний стіл з їжею! Риба, тости з ікрою, олівʼє, крабовий салат, шуба, гамон, різні сири і сосиски… і я впевнений, що я половину забув. Боже мій, такого багатого бенкета я ніколи не бачив! А мені найбільше сподобався самогон, який зробив покійний дідусь Каті. Я не точно памʼятаю, скільки ми випили, а з кожною чаркою вечір ставав і веселішим! 🥴
Різдво
Можливо ти дивуєшся, чому ми святкували Різдво після Нового року? Ну, в Україні традиція була такою, що люди святкували Різдво 6 січня. Це ще релікт радянського часу, а українці цього року змінюють календар свята: Різдво офіційно святкуватимуть 25 грудня (і Святвечір 24, як у Німеччині).
Цього року, моя вчителька Христина і її родина запросили нас на 6 січня, щоб ми разом святкували Різдво. 🤗 Для цього, ми рано 6 січня їхали з Києва до Рівного потягом. Христина і її чоловік Андрій зустріли нас на вокзалі і привезли нас до їхнього дому.
Знову на нас чекав повний стіл з багатьма делікатесами. Головна страва – кутя! А це не все: узвар, борщ, голубці, вареники, риба, пампушки, капуста, деякі салати… за традицією, в різдвяних стравах мʼяса немає. І це те, що мені найбільше подобається: як українці цінують їхні традиції, щоб їх не загубили. Мені здається, що німцям традиції не такі важливі, але це жаль, бо звичаї головно формують культуру народу.
І наступного року?
Різдво 2023 року святкуватимемо з тобою в Кобленці. А на Новий рік ми плануємо повернутися до Києва до батьків Каті. Звичайно, що я буду повідомляти і про цю подорож у деталях! ☺️
Ян і Катя